Вісімь кулінарних секретів монахів Афону

До монастирської кухні останнім часом з'являється великий інтерес, але ця кухня не тільки те, що ми називаємо середземноморською дієтою, це щось набагато більше. Монастирська кухня є особливою, а кулінарні секрети Святої Гори — справжнім дорогоцінним скарбом. Монахи на Афоні мають традицію рецептів, які вони зберігають як запечатану таємницю, що передається з покоління в покоління.

Святогорці, для яких основне — це аскеза, добре розуміють важливість відмінних інгредієнтів для приготування корисних та смачних страв. Піст, якого вони дотримуються майже 200 днів на рік, є захистом від багатьох захворювань. Певна культура харчування та фізична активність приносять ченцям довголіття, очищають розум і вдосконалюють думки. Є випадки, коли на Афоні помирають після 100 років; смертей від 70 до 85 років дуже мало.

1. Органічні овочі та фрукти з монастирського городу

Монахи обирають лише овочі та фрукти, які походять з садів, які вони самі вирощують, а також — лісові плоди та гриби. Ченці водночас є фермерами, садівниками, рибалками та кухарями, тому готують лише зі свіжих продуктів, які відповідають сезону.

2. Використовують багато цибулі та часнику

Якщо ви використовуєте одну цибулину в рецепті, монахи додають вдвічі більше. Це надає страві ще глибшого та м'якшого смаку. Щодо часнику, який вони вживають у великій кількості, то замість того, щоб подрібнювати, вони його крупно нарізають, щоб ароматизувати їжу без важкого присмаку.

3. Ніколи без спецій і трав

Жоден рецепт на Святій Горі не обходиться без спецій і трав. Монахи завжди додають в їжу червоний і чорний перець, корицю і кмин. Що стосується трав, то петрушка, м'ята, фенхель і кріп відіграють домінуючу роль. Ці інгредієнти додаються в кінці, щоб зберегти аромат. Використання великої кількості спецій і трав, які покращують смак їжі, є одним із секретів афонської кухні.

4. Використовують також багато олії

Святогорці використовують багато оливкової олії у своїй кулінарії. Це важливо, оскільки життя в монастирі має особливі вимоги і їхній раціон не обтяжений жирами тваринного походження. Навіть якщо ви дотримуєтеся дієти, ви можете додавати в свою страву стільки олії, скільки вважаєте за потрібне.

5. Утримання від м'яса приносить користь тілу і духу

Монахи взагалі не вживають м'яса, а посту дотримуються із задоволенням, бо відчувають його користь. У цей час, завдяки наявності у великій кількості овочів і фруктів, ченці їдять страви багаті на вітаміни, фолієву кислоту, мікроелементи, антиоксиданти та клітковину.

Бобові є «м'ясом» посту, забезпечуючи організм необхідними складними вуглеводами та рослинними білками. У поєднанні з належними продуктами, такими як крупи (рис, кукурудза), вони дають білок, еквівалентний м'ясу. Основою монастирського раціону є хліб, «хліб насущний», тісто для якого готують на заквасці із цільнозернового борошна. Крім складних вуглеводів, які є важливим джерелом енергії для організму людини, хліб містить клітковину і вітаміни групи В і Е.

Рибу в монастирях вживають, зазвичай у вихідні та на свята, крім Великого посту, а молюсків (восьминогів, кальмарів, каракатиць) — нечасто, переважно під час постів. Сир і яйця — у період, коли не утримуються від олії або після завершення посту.

6. Монахи люблять супи

Святогорці часто вживають супи. Особливо після тривалих постів, супи готують шлунок до прийому поживної їжі. Один із секретів надання супу смаку — це цибулевий сік. Щоб приготувати такий відвар, відваріть 5 крупно нарізаних цибулин у 2 літрах води в накритій каструлі. Потім цибулю подрібніть блендером. Цибулевий відвар смакує в супах, тушкованій рибі та всіх варених стравах.

7. Томатна паста додається в середині приготування

Таким чином вона віддає всю свою солодкість страві, не переварюється, а також надає їй яскравого червоного кольору.

8. Готують на поступовому вогні

На Святій Горі зазвичай готують на дровах. Починають на сильному вогні, потім коли дрова перегорають, процес триває повільно.

Наостанок зазначимо, що перед приготуванням їжі святогорці просять благословення у Бога, а трапезують вони лише двічі на день, в певний час і з молитвою.

За публікацією «Симія керон: Постіться і моліться...»